Адвокат Смородский Александр Григорьевич

 

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра., ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

12 січня 2021 р.                                                                                   справа № 520/17180/2020  

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бідонька А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А0501 (вул. Горішного, буд. 164,м. Чугуїв,Харківська область,63503) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0501 шодо не нарахування та невиплати   ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язати військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016. 2017. 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, тобто на 15 березня 2019 року;

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0501 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018р.. 2019 р. на день звільнення з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язати військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , матеріальну допомог} для вирішення соціально-побутових питань за 2018р., 2019 р. на день звільнення з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, тобто на 15.03.2019 року;

- Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0301 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , підйомної допомоги, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язати військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця, на день звільнення з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, тобто на 15.03.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що військова частина  А0501   станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу ОСОБА_1  не провела  з позивачем розрахунків щодо виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні відпустки, передбаченої Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження по справі.

Відповідач направив відзив на позов, в якому проти вимог заявленого позову заперечував. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що грошова компенсація як соціальна гарантія може бути виплачена у разі наявності відповідного права на відпустки. Вважає, що позивач не набув відповідного права на отримання грошової компенсації за не отриману  додаткову відпустку, оскільки частішою 19 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» припинено надання військовослужбовцям додаткової відпустки. Таким чином на дійсний час у позивача відсутня підстава для нарахування та виплати йому грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2016 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Щодо виплати  матеріальної  допомоги для вирішення соціально-побутових питань  та підйомної грошової допомоги зазначив, що  позивач  не звертався  до військової частни А0501 з рапортом в якому повинен був вказати вимогу про отримання матеріальної допомоги за для вирішення соціально побутових питань та з рапортом з вимогою виплатити йому підйомну грошову допомогу.

Відповідно до положень ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.1 ст.262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вивчивши норми матеріального та процесуального права, якими врегульовані спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивача, ОСОБА_1 , 15.03.2016 року зараховано на військову службу за контрактом, у період з 15.03.2016 по 15.03.2019 рік  проходив військову службу у складі в/ч пп В0941 та в/ч пп В6250 на посаді старшого механіка водія 1 розвідувального відділення взводу спостереження та технічних засобів розвідки розвідувальної роти у військовому званні старший солдат, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки №36 від 28.03.2019 року та  копією військового квитка (а.с. 13,18).

Наказом командира військової частини А0501 (по особову складу) від 01.02.2019 № 22-РС позивача було звільнено  з військової службі у запас за статтею 26 частиною 5. пунктом 2 підпунктом «а» ( у зв`язки із закінченням строку контракт) Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до витягу із  Наказу  командира військової частини А0501 (по стройовій частині) від 15.03.2019 року № 58 позивача виключено зі списків особового складу (а.с. 11).

В період з 25.09.2016 р. по 06.01.2017 р., з 22.01.2017 р. по 26.05.2017 р., з 10.06.2017 р.  по 15.09.2017 р., з 30.09.2017 р.  по 03.11.2017 р. ОСОБА_1 брав участь  у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи вантитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 12.03.2019 р. № 12/847(а.с. 17).

В період з 08.05.2018 р. по 01.09.2018 р., з 15.09.2018 р. по 24.12.2018 р. ОСОБА_1  брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, що підтверджується довідкою про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях від 12.03.2019 р. №12/841 (а.с. 16).

12.05.2017 року позивачу було видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 (а.с. 10).

Позивач 08.09.2020 року звернувся до військової частини  А0501 із заявою в якій просив виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, матеріальну допомогу для вирішення  соціально-побутових питань, підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця (а.с. 14-15).

Відповідач листом  №10/1526 від 24.09.2020 року надав відповідь, якою позивачу відмовлено у наданні компенсації за дні невикористаної відпустки посилаючись на те, що надання  військовослужбовцям у особливий період інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється. Також зазначив, що позивач не звертався до командира військової частини стосовно виплати компенсації.

Щодо виплати  матеріальної  допомоги для вирішення соціально-побутових питань зазначив, що  позивач не надав відповідного документу із зазначенням в ньому  конкретних причин або розміру проблеми, на підставі якої здійснюється дана виплата.  Також вказував на те, що відповідно до п. 18.1  Наказу Міністерства оборони України №370 від 22.10.2001,  підйомна допомога, в тому числі на членів сім`ї, не виплачується  якщо місце проживання  військовослужбовців у зв`язку з призначенням  на посади або зміною постійної дислокації військової частини не змінилося, а тому відсутні підстави для виплати позивачу підйомної допомоги.

Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною позивач звернувся  до суду з даним позовом.

З приводу позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність військової частини А0501 щодо не нарахування та невиплати   ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язання  військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016. 2017. 2018, 2019 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, тобто на 15 березня 2019 року, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи встановлено, що в період з 25.09.2016 р. по 06.01.2017 р., з 22.01.2017 р. по 26.05.2017 р., з 10.06.2017 р.  по 15.09.2017 р., з 30.09.2017 р.  по 03.11.2017 р. ОСОБА_1 брав участь  у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

В період з 08.05.2018 р. по 01.09.2018 р., з 15.09.2018 р. по 24.12.2018 р. ОСОБА_1  брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

12.05.2017 року позивачу було видано посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_2 (а.с. 10).

Отже, з моменту отримання посвідчення учасника бойових дій , тобто з 12.05.2017 року позивач набув право на пільги та соціальні гарантії як учасник бойових дій.

У продовж проходження військової служби з 2016 року по 15.03.2019 рік у зв`язку з дією особливого періоду, позивач не мав змоги скористатися зазначеною додатковою відпусткою із збереженням заробітної плати.

Таким чином, за час військової служби позивач додаткову пільгову відпустку учасника бойових дій не використовував.

З витягу із Наказу командира військової частини А 0501 №58 від 15.03.2019 року вбачається, що позивачу не виплачувалась компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учасника бойових дій.

Суд зазначає, що згідно із п.12 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-ХІІ) учасникам бойових дій надаються такі пільги, як використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.

          За змістом ст. 4 Закону України "Про відпустки" установлюються такі види відпусток:  щорічні відпустки:  основна відпустка (ст.6); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (ст.7); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст.8); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.

          Згідно з пунктом 8 статті 101 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (ділі по тексту закон №  2011-ХІІ) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України «Про відпустки». Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України. У разі якщо Законом України «Про відпустки» або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.

          Абзацом третім пункту 14 статті 101 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

          Відповідно до пункту 17 статті 101 Закону № 2011-ХІІ в особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів.

          Згідно з пунктом 18 ст. 101 Закону № 2011-ХІІ в особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин зі збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець.

          Відповідно до пункту 19 статті 101 Закону 2011-ХІІ надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв`язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною           до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв`язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.

          При цьому визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

          За визначенням статті 1 Закону № 3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

          Стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

          Аналіз зазначених норм свідчить про те, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової соціальної відпуски. Однак, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової соціальної відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.

          Водночас у разі невикористання додаткової соціальної відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова соціальна відпустка переноситься на інший період, тобто особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.

          Отже, припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток (відповідно до пункту 19 статті 101 Закону 2011-ХІІ у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті) є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.

          Між тим, обмеження щодо одного з двох способів реалізації такого права не впливає на суть цього права, яке гарантується пунктом 12 статті 12 Закону України від 22 жовтня       1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пунктом 8 статті 101 Закону України від 20 грудня 1991 року      1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», статтею 16-2 Закону України від  05 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки».

          Крім того, відповідно до пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Наказ № 260) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

          Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР та пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ.

          Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, висловлені у рішенні від 30 квітня 2013 року справі           «Тимошенко проти України»           (заява № 49872/11), щодо принципу юридичної визначеності, який означає, що застосування національного законодавства має бути передбачуваним тією мірою, щоб воно відповідало стандарту «законності», передбаченому Конвенцією   - стандарту, що вимагає, щоб усе законодавство було сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати особі можливість - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою її дія (параграф 264).

До вказаного висновку дійшов Верховний суд у рішенні від 16.05.2019 р. у зразковій справі №620/4218/18, що враховується судом в силу приписів частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи те, що з моменту отримання посвідчення учасника бойових дій , тобто з 12.05.2017 року, позивач набув право на пільги та соціальні гарантії як учасник бойових дій та те, що при звільненні з військової служби  позивач не отримав грошову компенсацію за невикористану ним  відпустку, як учасник бойових дій, передбачену пунктом 12 частини першої статті 12 Закону № 3551-ХІІ,  суд приходить до висновку про часткове  задоволення позовних вимог шляхом  визнання  протиправною бездіяльність військової частини А0501 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з  12.05.2017 року по 15.03.2019 рік виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язання  військової частини А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 12.05.2017 року по 15.03.2019 рік , виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, тобто на 15 березня 2019 року.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльність військової частини А0501 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018р.. 2019 р. на день звільнення з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язання військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018р., 2019 р. на день звільнення з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, тобто на 15.03.2019 року суд зазначає наступне.

Згідно з витягом з наказу Військової частини А0501 №158 від 15.03.2019 року позивача виключено із списків особового складу саме з 15.03.2019 року.

Також, у вищевказаному наказі вказано, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплат грошової о забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.08.2008 року № 260 за 2019 рік позивач неотримав. Також листом №10/1526 від 24.09.2020 року відповідач зазначив, що у 2018 році позивач також не отримував матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до пп. 3 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.

Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення, передбачених у державному бюджеті для утримання державних органів. Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України (п.п. 7, 8 Постанови № 704).

Відповідно до п. 4 розд. І Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовців із числа осіб офіцерського складу, в тому числі слухачів (ад`юнктів, докторантів), рядового, сержантського та старшинського складу (крім військово-службовців строкової служби), включає, серед іншого, одноразові грошові допомоги після укладення першого контракту, для оздоровлення, для вирішення соціально-побутових питань, у разі звільнення з військової служби.

Згідно з абз. 3 п. 7 розд. І Порядку № 260 військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно. В наказах про виключення зі списків особового складу обов`язково зазначається про виплату одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Пунктом 9 розд. ХХIV Порядку № 260 передбачено, що виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.

Згідно з п. 1 наказу Міністерства оборони України "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2018 рік" №65 від 15.02.2018 (далі - Наказ № 65)  та п. 1 наказу Міністерства оборони України "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2019 рік" №30 від 25.01.2019 (далі - Наказ № 30) першому заступнику Міністра оборони України, заступникам Міністра оборони України, заступнику Міністра оборони України з питань європейської інтеграції, державному секретарю Міністерства оборони України, начальнику Генерального штабу - Головнокомандувачу Збройних Сил України, Голові Державної спеціальної служби транспорту, командувачу об`єднаного оперативного штабу Збройних Сил України, командувачам видів Збройних Сил України, командувачу Десантно-штурмових військ Збройних Сил України, командувачу Сил спеціальних операцій України, командувачу Сил логістики Збройних Сил України, керівникам структурних підрозділів Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України, начальнику Головного управління оперативного забезпечення Збройних Сил України, начальнику Озброєння Збройних Сил України, начальнику Тилу Збройних Сил України, начальнику Національного університету оборони України імені Івана Черняховського, командирам (начальникам) з`єднань, військових частин, військових навчальних закладів та установ (в межах повноважень), наказано, зокрема, утримувати чисельність військовослужбовців, працівників і здійснювати фактичні видатки на грошове забезпечення, заробітну плату, включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах видатків на оплату праці, затверджених у кошторисі на ці цілі.

Пунктами 7,9 Наказу № 65 та Пунктами 5, 7 Наказу № 30  встановлено, що витрати на грошове забезпечення військовослужбовців у 2018 та у 2019 роках здійснювати за нормами, установленими нормативно-правовими актами та рішеннями Міністра оборони України, у межах виділених асигнувань на грошове забезпечення та дотримуватися такої послідовності щодо здійснення виплат: розрахунки зі звільненими військовослужбовцями; щомісячне грошове забезпечення військовослужбовцям, винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду; грошова допомога для оздоровлення; інші одноразові додаткові види грошового забезпечення (за наявності коштів).

Матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань (далі - матеріальна допомога) виплачувати військовослужбовцям у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення (без урахування винагород). Накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 7 Наказу № 65 та пунктом 5 Наказу № 30, після розгляду заяв військовослужбовців. У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров`я військовослужбовця або членів його сім`ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та з інших соціально-побутових питань), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби.

У постановах від 11 липня 2019 року у справі №807/1920/16 (адміністративне провадження №К/9901/29489/18) та від 21 травня 2020 року по справі №807/1652/16 (адміністративне провадження №К/9901/23090/18) Верховний Суд дійшов висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є додатковим видом одноразового грошового забезпечення військовослужбовців. Керівникам державних органів надається право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У витягу з наказу  Військової частини А0501 №58 від 15.03.2019 року вказано, що матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Інструкції про порядок виплат грошової о забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким особам, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.08.2008 року № 260 за 2018 рік позивач неотримав. Також листом №10/1526 від 24.09.2020 року відповідач зазначив, що у 2018 році позивач також не отримував матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.

При цьому, судовим розглядом не встановлено, а позивачем не доведено того, що Військовою частиною А 0501 видавались накази про виплату матеріальної допомоги за 2018, 2019 роки, які видаються виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату, як то передбачено пунктами 7, 9 Наказу № 65 та  Пунктами 5, 7 Наказу № 30.

Також позивачем не було надано належних та допустимих доказів щодо звернення до відповідача  із  рапортом  про виплату матеріальної допомоги де були зазначені  конкретні причини , які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби.

Враховуючи  викладене, суд дійшов висновку  про те, що позовні вимоги  в частині  визнання протиправною бездіяльність військової частини А0501 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2018р.. 2019 р. на день звільнення з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язання військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2018р., 2019 р. на день звільнення з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, тобто на 15.03.2019 року не підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог щодо  визнання протиправною бездіяльність військової частини А0301 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , підйомної допомоги, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язання військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця, на день звільнення з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, тобто на 15.03.2019 року, суд зазначає наступне.

Згідно довідки Первомайського об`єднаного  військового комісаріату Харківської області №36 від 23.08.2019 року   ОСОБА_1 проходив службу в Збройних силах України у складі військової частини А0501.

Відповідно до положень частини 1 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною 3 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв`язку з призначенням на військову посаду, їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім`ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджене Указом Президента України № 1153/2008 від 10 грудня 2008 року.

Пунктом 12 Указу Президента України №1153/2008 від 10 грудня 2008 року передбачено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністром оборони України.

Пунктом 1 Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженої наказом Міністра оборони України від 22 жовтня 2001 року №370 (далі по тексту - Інструкція №370) передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв`язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2 Інструкція №370 розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпечення на день виникнення права на отримання підйомної допомоги.

Пунктами 4.1, 4.2 пункту 4 Інструкція №370 передбачено, що підйомна допомога офіцерам, прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, виплачується тим, які переїхали у зв`язку з призначенням на посади, - за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов`язків за посадою. Тим, які переїхали у зв`язку зі зміною постійної дислокації військової частини або підрозділу, - у новому пункті постійної дислокації частини (підрозділу) на підставі наказу командира частини про прибуття до місця дислокації.

Згідно з п. 1 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 року № 45 (далі по тексту - Порядок №45) у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв`язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв`язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується: підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім`ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.

Пунктом 4 Порядку №45 підйомна допомога та добові з урахуванням вимог пункту 1 цього Порядку також виплачуються: військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу за контрактом (за призовом осіб офіцерського складу) і призначеним на посади у військові частини, що дислокуються поза пунктом їх постійного проживання до прийняття (призову) на військову службу.

Відповідно до п.12 Порядку №45 наказ про виплату підйомної допомоги та добових на військовослужбовця та членів його сім`ї готується службою персоналу військової частини.

Пунктом 13 Порядку №45 виплата підйомної допомоги та добових здійснюється, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Таким чином, підйомна допомога виплачується військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом та які переїхали у зв`язку з призначенням на посади, - за новим місцем служби на підставі наказу про призначення і наказу командира військової частини про вступ військовослужбовця до виконання обов`язків за посадою, якщо звернення щодо їх отримання надійшли протягом трьох років із дня виникнення права на їх отримання.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Військової частини А0501, в якій позивач проходив військову службу, є адреса - Харківська обл., місто Чугуїв, вул. Горішного.

Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи №1125 від 25.04.2019 року, місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано з 14.12.2017 року за адресою - АДРЕСА_2 . по теперішній  час.   Крім того, позивачем не надано інших доказів фактичного переїзду на постійне проживання до пункту дислокації військової частини.

Отже, позивачем не доведено фактичного переїзду на постійне проживання до пункту дислокації військової частини та звернення щодо отримання підйомної допомоги, а тому і набуття права на отримання підйомної допомоги у зв`язку із переїздом до іншого населеного пункту - Харківська обл., місто Чугуїв.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині  визнання протиправною бездіяльність військової частини А0301 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , підйомної допомоги, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби та зобов`язання військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця, на день звільнення з військової служби, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби, тобто на 15.03.2019 року.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню.

          Розподіл судових витрат зі сплати судового збору здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військової частини А0501 (вул. Горішного, буд. 164,м. Чугуїв,Харківська область,63503) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково..

Визнати протиправними дії військової частини А0501 щодо ненарахування та невиплати   ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 ) грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 12.05.2017 року по 15.03.2019 рік , виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби-  15 березня 2019 року

Зобов`язати Військову частину А0501 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (код НОМЕР_1 )  грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 12.05.2017 року по 15.03.2019 рік , виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби-  15 березня 2019 року.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 січня 2021 року.

 

          Суддя                                                                                        Бідонько  А.В