Коли помер свідок: можливість викорисатання у суді наданих раніше показань оцінив ЄСПЛ
Навіть присутність адвоката під час допиту слідчим свідка не гарантує можливість використання отриманих показань як доказів, якщо цього свідка не було допитано у суді.
Прес-реліз рішення у справі «Дімовіч та інші проти Сербії» (№ 7203/12) оприлюднено на сайті ЄСПЛ.
Один із обвинувачених у вчиненні крадіжки та пограбування, який під час досудового розслідування дав показання проти спільників, захворів і помер незабаром після початку судового розгляду кримінальної справи. Незважаючи на те, що його не допитали у суді, свідчення все ж було використано як докази вини інших осіб, яких було засуджено до позбавлення волі.
Засуджені оскаржували вирок в апеляційному і конституційному судах країни на тій підставі, що заява померлого спільника не може бути допустимим доказом, оскільки особу неможливо було піддавати перехресному допиту в суді. Але суди прийняли свідчення як законні, оскільки вони були зроблені за присутності адвоката, який незабаром став адвокатом інших заявників. Водночас, національний суд визнав, що ці свідчення були єдиним доказом проти одного із засуджених, тоді як щодо іншого були інші фактичні дані, зокрема сліди ДНК у машині біля місця злочину та предмети пограбування недалеко від цієї машини.
Посилаючись на порушення права на справедливий судовий розгляд та права на допит свідків відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, засуджені поскаржилися до Європейського суду з прав людини. Зокрема вони стверджували, що їх засудження було засноване виключно або переважно на заяві особи, яку вони не мали можливості допитати.
Суд у Страсбурзі констатував факт порушення Конвценції стосовно особи, обвинувачення якої базувалася виключно на показаннях померлого свідка і відмовив у захисті за статтею 6 Конвенції заявнику, чия вина була доведена іншими доказами.