Адвокат Смородский Александр Григорьевич

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 643/12314/20   Головуючий 1ї інстанції Скотар А.Ю.

Апеляційне провадження № 11сс/818/1623/20 Доповідач Шабельніков С.К.

Категорія : особисте зобов`язання

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого - Шабельнікова С.К.

суддів   - Кружиліної О.А., Савенка М.Є.,

за участю секретаря - Вакула Н.С.

прокурора - Шкоркіної І.О.,

підозрюваного - ОСОБА_1 ,

захисника - Смородського О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні на ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2020 року, якою відмовлено у задоволені клопотання слідчого Московського ВП ГУНП в Харківській області Гусєва В., погодженого з прокурором Харківської місцевої прокуратури №4 Шкоркіна І.О. про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні № 12020220470002973від 08.06.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України,-

В С Т А Н О В И Л А:

10.08.2020 року слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим з прокурором, про застосування відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування клопотання слідчий посилався на обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_1 підозри у вчиненні злочину, передбаченогоч.2 ст.296 КК України, яку підтверджував наданими до клопотання доказами і наявністю ризиків, передбачених п.п. 1,5 ч.1 ст.177 КПК України. Враховуючи особу підозрюваного, а також передбачене за інкримінований йому злочин покарання, яке само по собі є ризиком, який може свідчити про неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_1 у майбутньому та у зв`язку з цим підозрюваний може переховуватись від слідства та вчинити інше кримінальне правопорушення.

У зв`язку з цим, прокурор просив обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Ухвалою слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_1 .

До  ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покладено обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатись з м. Харкова без відома та дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання, роботи; утриматись від спілкування з потерпілими та свідками у цьому кримінальному провадженні за відсутності слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду; надати слідчому документи, що підтверджують факт офіційного працевлаштування

Також ОСОБА_1 роз`яснено, що в разі невиконання зазначених обов`язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 525,5 грн до 4204,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням слідчого судді, прокурор у кримінальному провадженні подав апеляційну скаргу, в якій просить зазначену ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначив, що з метою забезпечення дієвості вказаного кримінального провадження доцільно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки у слідства є достатні підстави вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час є наявними. Інші більш м`які запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання вказаним ризикам, передбаченимстаттею 177 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, а також прокурора, який підтримав доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В провадженніМосковського ВПГУНП вХарківській областіперебуває матеріали кримінальногопровадження №12020220470002973від 08.06.2020 року, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.296 року.

10.08.2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відмовляючи у задоволені клопотання слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що прокурором при розгляді клопотання не доведено недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наведеним ризикам. Крім того, ОСОБА_1 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв`язки, фактів ухилення ним від органів досудового розслідування на даний час не встановлено, а тому врахувавши наведені вище обставини у їх сукупності, слідчий суддя дійшов висновку, що запобіжних захід, передбачений ст.179 КПК України, у виді особистого зобов`язання здатен запобігти ризикам, наявність яких була доведена прокурором при розгляді даного клопотання.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до вимог ст. 179 КПК України до підозрюваного може бути застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання під час досудового розслідування слідчим суддею за клопотанням слідчого, прокурора.

На виконання вимог ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо слідчий доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України. Відповідно до правової позиції, викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі Харченко проти України, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів. Під час обрання запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини. Сама по собі наявність ризиків та обґрунтованої підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення не свідчить про необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та неможливість застосування інших запобіжних заходів.

Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.

Відповідно до вимог ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий або прокурор доведе наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, але не доведе недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Як вбачається з матеріалів провадження ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні злочину проти громадського порядку та моральності, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку.

Разом з цим, у відповідності до вищенаведених норм закону, ті обставини, що ОСОБА_2 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, має постійне місце проживання, роботи та навчається на 2 курсі денного відділення НТУ «ХПІ», має міцні соціальні зв`язки, фактів ухилення підозрюваного від виконання своїх процесуальних обов`язків та від органів досудового розслідування не встановлено. Внаслідок цього колегія суддів вважає обґрунтованими висновки слідчого судді щодо відсутності підстав для обрання йому запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, який зважаючи на правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування прирівнюється до позбавлення волі.

Отже, відмовляючи у задоволенні клопотання слідчого, погодженого з прокурором про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, та обираючи ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, слідчий суддя врахував всі характеризуючі дані про особу підозрюваного, у тому числі і тяжкість злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК України, в якому він підозрюється.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість злочину не може сама по собі слугувати виключною підставою для тримання особи під вартою, до чого прирівняно і домашній арешт.

Апелянтом не надано відомостей, які б спростовували висновки слідчого судді стосовно ефективності особистого зобов`язання, як запобіжного заходу відносно підозрюваного, який раніше не притягався до кримінальної відповідальності і має певне коло соціальних зв`язків, що у сукупності дає можливість обрання запобіжного заходу обраного слідчим суддею.

За таких обставин колегія суддів не вбачає процесуальних та фактичних підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора.

Разом з цим, належить взяти до уваги, що при виявленні обставин, які будуть свідчити про фактичну неефективність особистого зобов`язання прокурор разом зі слідчим не позбавлений процесуальної можливості звернутись з відповідним клопотанням до слідчого судді, щодо зміни запобіжного заходу на більш суворий.

На даний час відомостей щодо порушення процесуальних обов`язків в наслідок застосованого до ОСОБА_1 особистого зобов`язання прокурором не надано, що свідчить про правильність висновків суду стосовно можливості обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі прокурора, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 179, 376, 404, 407 ч.3 п. 1, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Московського районного суду м. Харкова від 11 серпня 2020 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.