Адвокат Смородский Александр Григорьевич

Апеляційну скаргу на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року по справі № 520/10629/19 - задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року по справі № 520/10629/19 скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги нашого клієнта - задоволено частково.

Визнано протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті нашому клієнту одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, наказу МО України від 14.08.2014 р. № 530.

Скасувано п. 3 протоколу від 31.05.2019 р. № 69 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути заяву нашого клієнта про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, наказу МО України від 14.08.2014 р. № 530, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

 

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

05 березня 2020 р.Справа № 520/10629/19Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бартош Н.С.,

Суддів: Подобайло З.Г. ,  Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Ткаченка А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий І інстанції Білова О.В., м. Харків) від 02.12.2019 року (повний текст складено 12.12.2019 року) по справі № 520/10629/19

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату

про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,

 

ВСТАНОВИВ:

 

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною відмову Міністерства оборони України та Харківського обласного військового комісаріату в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, наказу МО України від 14.08.2014 р. № 530 та скасувати п. 3 протоколу від 31.05.2019 № 69 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум; зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати до Міністерства оборони України Висновок з додатками про можливість виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, наказу МО України від 14.08.2014 р. № 530; зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги, сину загиблого військовослужбовця сержанта ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, та здійснити її виплату.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що під час проходження військової службу у військовій частині А3283 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув його батько - сержант ОСОБА_2 . По цьому факту у військовій частині А3283 було проведено спеціальне розслідування, за результатами якого було складено Акт про нещасний випадок та видано наказ командира військової частини А3283 від 15.02.2019 № 418, відповідно до якого нещасний випадок та загибель батька позивача вважати такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. На підставі довідки про причину смерті від 26.01.2019 № 150 було видано Свідоцтво про смерть від 29.01.2019 серії НОМЕР_1 . Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 10.05.2019 № 209 - травма і причина смерті сержанта ОСОБА_2 , так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. Позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату в порядку, передбаченому Постановою КМУ від 25.12.19 № 975, з пакетом документів для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю батька. Харківським обласним військовим комісаріатом вказаний пакет документів з висновком було направлено до Департаменту фінансів МО України для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги. В цьому висновку зазначено, що син загиблого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не має права на одержання зазначеної грошової допомоги. У липні 2019 року позивач отримав Витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.05.2019 № 69, яким йому відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на той факт, що на час загибелі батька позивач досяг повноліття, не має статусу дитини або утриманця, проживав з дідом, та посвідчення "Член сім`ї загиблого" до матеріалів не додано. Позивач вважаю цю відмову неправомірною.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року по справі № 520/10629/19 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідачі відзиви на апеляційну скаргу не подали.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що під час проходження військової службу у військовій частині А3283 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ІНФОРМАЦІЯ_2 загинув сержант ОСОБА_2 - батько позивача, ОСОБА_1 .

По цьому факту у військовій частині А3283 було проведено спеціальне розслідування, за результатами якого було складено Акт про нещасний випадок.

Відповідно до наказу командира військової частини А3283 від 15.02.2019 № 418,  нещасний випадок та загибель ОСОБА_2 вважати такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

На підставі довідки про причину смерті ОСОБА_2 від 26.01.2019 № 150 було видано Свідоцтво про смерть від 29.01.2019 серії НОМЕР_1 .

Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 10.05.2019 № 209 - травма і причина смерті сержанта ОСОБА_2 , так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з заявою від 08.05.2019 в порядку, передбаченому Постановою КМУ від 25.12.19 № 975, про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю його батька, сержанта ОСОБА_2 та пакетом документів для отримання вказаної грошової допомоги.

Харківським обласним військовим комісаріатом поданий пакет документів з висновком було направлено до Департаменту фінансів МО України для вирішення питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги. В цьому висновку зазначено, що син загиблого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не має права на одержання зазначеної грошової допомоги.

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.05.2019 № 69 (п. 3), позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування прийнятного рішення у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.05.2019 № 69 (п. 3) відповідачем зазначено, що комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, сержанта ОСОБА_2 , оскільки відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття, на час загибелі батька його вік перевищував 23 роки, тобто, він не має правового статусу дитини (відповідно до Сімейного кодексу України) або утриманця загиблого (відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), проживав з дідом. Посвідчення "Член сім`ї загиблого" до поданих документів громадянином ОСОБА_1 не надано.

Не погодившись з відмовою відповідача у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що рішення відповідача - Міноборони України, як уповноваженого органу, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам діючого законодавства, отже, при його прийнятті дотримані приписи ч. 2 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пп. 1 - 3 п. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби), що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; 3) загибелі (смерті) військовослужбовця строкової військової служби, військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Згідно зі ст. 16-1 Закону № 2011-XII, у випадках, зазначених у підпунктах 1 - 3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до пп. "а" п. 1 ст. 16-2 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 р. затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Згідно з п. 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є, зокрема у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пп. 1 п. 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Пунктом 5 Порядку № 975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року.

В силу п. 10 вищезазначеного Порядку члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого), яким призначається та виплачується одноразова грошова допомога, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), такі документи: заяву кожного повнолітнього члена сім`ї, батьків та утриманців загиблого (померлого), які мають право на отримання допомоги, а у разі наявності неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги; витяг з наказу про виключення загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста із списків особового складу військової частини (підрозділу, органу); витяг з особової справи про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

До заяви додаються копії: документа, що свідчить про причини та обставини загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста, зокрема про те, що вона не пов`язана з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи самогубства; свідоцтва про смерть військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; свідоцтва про народження військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - для виплати одноразової грошової допомоги батькам загиблого (померлого); свідоцтва про шлюб - для виплати грошової допомоги дружині (чоловікові); довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; сторінок паспортів повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; свідоцтва про народження дитини - для виплати одноразової грошової допомоги дитині; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою); рішення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, сільської, селищної ради або суду про встановлення над дитиною-сиротою, дитиною, позбавленою батьківського піклування, опіки, піклування (у разі здійснення опіки або піклування над дітьми військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста); рішення суду або нотаріально посвідченого правочину, що підтверджуватиме факт перебування заявника на утриманні загиблого (померлого) (надають особи, які не були членами сім`ї загиблого (померлого), але перебували на його утриманні).

Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Пунктом 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Судовим розглядом встановлено, що підставою для відмови в призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги слугувала та обставина, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття та на час загибелі батька його вік перевищував 23 роки, тобто, він не має правового статусу дитини (відповідно до Сімейного кодексу України) або утриманця загиблого (відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), проживав з дідом. Посвідчення "Член сім`ї загиблого" до поданих документів громадянином ОСОБА_1 не надано.

Відповідно до ч. ч. 2-4 ст. 2 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно зі ст. 6 СК України, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до ч. 1 ст. 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Згідно зі ст. 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до наданої позивачем копії довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (про склад сім`ї), за адресою: АДРЕСА_1 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані наступні особи: 1) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно автобіографії, яка подавалася ОСОБА_2 при вступі на військову службу, військовослужбовцем вказувалися найближчі родичі, а саме: батько - ОСОБА_3 , 1940 р.н., який помер у 2008 р.; мати - ОСОБА_4 , 1937 р.н., яка померла у 2012 році; син - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У цій автобіографії також зазначено, що ОСОБА_2 розлучений, а син ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Також судовим розглядом встановлено, що згідно довідки № 27/1/477 від 29.11.2019 р. ОСОБА_1 зарахований 28.08.2018 р. відповідно до наказу № 262 о/с на денне відділення Національного університету цивільного захисту України. Навчається за рахунок платних послуг та не отримує стипендії.

Колегія суддів зазначає, що у СК України широко застосовується поняття "член сім`ї", але юридичного визначення цього поняття цей нормативний акт не містить, в той час як приписами ст. 16-1 Закону № 2011-XII визначено, що члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Служби безпеки України, Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства фінансів України щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої і п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" (справа про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї") від 03.06.1999 р. № 5-рп/99 зазначено, що у Конституції України терміни "сім`я", "члени сім`ї", "родичі", "сімейне життя", "утримання" тощо без визначення змісту вживаються неодноразово. Фундаментальним правовим підгрунтям тлумачення понять "член сім`ї", "член сім`ї", який проживає з працівником міліції, "член сім`ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, є визнання Конституцією України людини найвищою соціальною цінністю (стаття 3), проголошення України соціальною державою (преамбула, стаття 1), гарантування громадянам права на соціальний захист, на рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму (стаття 46), на соціальний захист громадян, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (стаття 17), закріплення права кожного на житло (стаття 47), на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї (стаття 48), на вільний вибір місця проживання (стаття 33). Важливе значення для розуміння терміна "член сім`ї" мають конституційні положення про грунтування шлюбу на вільній згоді жінки і чоловіка, про рівні права і обов`язки кожного із подружжя у шлюбі та сім`ї (стаття 51), про рівність дітей у правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза шлюбом (стаття 52), та інші конституційні норми і принципи.

Житловий кодекс Української РСР, визнаючи гарантії права громадян на житло, встановлює права і обов`язки наймача жилого приміщення та членів його сім`ї, які проживають разом з ним, за договором найму, обов`язковим елементом якого є плата за користування житлом та за комунальні послуги. Частина друга статті 64 цього Кодексу передбачає, що до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Аналогічні положення щодо членів сім`ї власника будинку (квартири) містить частина четверта статті 156 Кодексу.

Таким чином, законодавець не встановив вичерпного переліку осіб, які належать до кола членів сім`ї наймача, але визначив критерії, за якими осіб, не пов`язаних шлюбними або родинними стосунками, віднесено до них.

У Кодексі про шлюб і сім`ю України терміни "сім`я", "члени сім`ї" та похідні від них "сімейний", "сімейні відносини", "родинний" використовуються у багатьох статтях. Відповідні положення або конкретний перелік осіб, які вважаються членами сім`ї, тут теж відсутні. Але зважаючи на загальний зміст Кодексу, особливо розділів II і III, можна дійти висновку про такі важливі ознаки сім`ї, членства в сім`ї, як кровна спорідненість, родинні зв`язки, шлюбні відносини, а положення про встановлення батьківства, викладені у частині третій статті 53, дають підстави для визнання ознаками сім`ї фактичних шлюбних відносин. Стаття 17 цього нормативного акта вводить до правового обігу поняття "родичі по прямій висхідній і низхідній лінії", "повнорідні і неповнорідні брати і сестри", а в статті 95 вжито термін "інші родичі", до яких віднесено діда, бабу, брата, сестру, а також вітчима і мачуху дитини та осіб, які постійно виховували дитину і утримували її як члена своєї сім`ї, надаючи їй систематичну матеріальну допомогу (п. 3 Рішення від 03.06.1999 р. № 5-рп/99).

Що ж до терміна "член сім`ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, то поняття "утримання" вживається у Конституції України у формулюванні обов`язку батьків утримувати дітей до їх повноліття (стаття 51), обов`язку держави утримувати дітей-сиріт (стаття 52) і тісно пов`язується з обов`язком піклування (батьків про дітей, повнолітніх дітей про непрацездатних батьків). Але у цілому національне законодавство чіткого визначення поняття "утриманство" не містить.

Стаття 32 Кодексу про шлюб та сім`ю України закріплює положення, згідно з якими подружжя повинно матеріально підтримувати одне одного, а один із розведеного подружжя, який потребує допомоги, має право на утримання, якщо він став непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу. Названа стаття цього нормативного акта ототожнює поняття "утримання" і "аліменти". Стаття 80 Кодексу зобов`язує батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей і непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги, а стаття 81 покладає на повнолітніх дітей зобов`язання утримувати непрацездатних батьків, які потребують допомоги. Отже, утриманцями можуть бути як батьки, так і діти за умови, якщо хтось із них потребує матеріальної допомоги. Відповідно до статті 95 названого Кодексу обов`язок щодо утримання неповнолітніх дітей, якщо вони не мають батьків або якщо батьки з поважних причин не в змозі їх утримувати, може бути покладений на інших родичів. А стаття 96 покладає обов`язок щодо утримання непрацездатних повнолітніх членів сім`ї, що потребують матеріальної допомоги, якщо вони не мають чоловіка або дружини, батьків або повнолітніх дітей, на онуків, пасинків і падчерок, а також на осіб, яких вони виховували і надавали їм систематичну матеріальну допомогу протягом не менш як п`яти років.

Важливі положення щодо розуміння поняття "утриманство" та похідних від нього термінів "утримання", "утриманець" тощо містять стаття 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і стаття 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ". Цими статтями передбачено, що члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування (п. 5 рішення від 03.06.1999 р. № 5-рп/99).

В резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/99 зроблений висновок про наступне:

1) Під членом сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони за змістом пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", частин четвертої та п`ятої статті 22 Закону України "Про міліцію" та частини шостої статті 22 Закону України "Про пожежну безпеку" треба розуміти особу, що перебуває з суб`єктом права на пільги щодо оплати користування житлом і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається: кровними (родинними) зв`язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони; веденням з ним спільного господарства. Такі ознаки (вимоги) застосовуються диференційовано при конкретному визначенні членів сім`ї, які мають право на названі пільги.

До кола членів сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб`єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім`ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.

Членами сім`ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб`єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем, працівником міліції, особового складу державної пожежної охорони у безпосередніх родинних зв`язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші) (п 1 рішення від 03.06.1999 р. № 5-рп/99);

2) Членом сім`ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать: а) неповнолітні; б) непрацездатні; в) інші особи, яких військовослужбовець зобов`язаний утримувати за законом; г) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово-навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім`ї військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника; д) працездатні члени сім`ї військовослужбовця, що зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім`ї військовослужбовця право на трудову пенсію; е) інші особи, визнані утриманцями у встановленому порядку (п. 3 рішення від 03.06.1999 р. № 5-рп/99).

Єдиною підставою для відмови в призначенні і виплаті позивачу одноразової грошової допомоги слугувала та обставина, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття та на час загибелі батька його вік перевищував 23 роки, тобто, він не має правового статусу дитини (відповідно до Сімейного кодексу України) або утриманця загиблого (відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"), проживав з дідом, а також те, що посвідчення "Член сім`ї загиблого" до поданих документів громадянином ОСОБА_1 не надано.

Що стосується висновку відповідачів про те, що позивач досяг повноліття та на час загибелі батька його вік перевищував 23 роки, колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 дійсно не має правового статусу дитини (відповідно до Сімейного кодексу України). В той же час, колегія суддів вважає, що статус ОСОБА_1 при вирішенні питання про призначення і виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю свого батька, повинен бути оцінений відповідачем також і з точки зору його належності до членів сім`ї загиблого, виходячи з визначення поняття "член сім`ї військовослужбовця", що міститься в рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 р. № 5-рп/99, де вказано, що під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, що перебуває з військовослужбовцем у правовідносинах, природа яких визначається, зокрема, кровними (родинними) зв`язками, постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства. Тобто, при втраті позивачем статусу "дитини" по відношенню до свого батька, ця особа не втрачає статусу "члена сім`ї" загиблого.

Зі змісту протоколу від 03.06.2019 р. № 69 вбачається, що висновок про відсутність підстав для призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги зроблений з посилання на приписи ст. 6 СК України (визначає правовий статус дитини). В той же час, при прийнятті цього рішення відповідачем не враховано, що в силу приписів ст. 4 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства (ч. 1). Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає (ч. 2). Права члена сім`ї має одинока особа (ч. 3). Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (ч. 4).

Враховуючи те, що члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, колегія суддів вважає, що в межах цих правовідносин відповідач, в першу чергу, повинен виходити з тлумачення поняття "члена сім`ї" у більш широкому розумінні, яке наведено у ст. 4 СК України, а не обмежуватися лише правовим статусом дитини, що визначений у ст. 6 цього Кодексу. Посилання відповідача на те, що при зверненні із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги позивачем не надавалося посвідчення "Член сім`ї загиблого" є безпідставним, оскільки приписами Порядку № 975 надання такого документа не передбачено.

В свою чергу, приписами Порядку № 975 передбачено надання такого документа, як довідки органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про склад сім`ї військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста; сторінок паспортів повнолітніх членів сім`ї з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації.

Як вказувалося вище, відповідно до наданої позивачем копії довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб (довідки про склад сім`ї), за адресою: АДРЕСА_1 , станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстровані наступні особи: 1) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 42).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що позивачем був наданий пакет документів, який дозволяв відповідачу визначити статус ОСОБА_1 , як члена сім`ї загиблого військовослужбовця та вирішити питання про призначення і виплату йому одноразової грошової допомоги. Посилання суду першої інстанції на те, що позивач особисто вказував адресою фактичного проживання: АДРЕСА_2 не АДРЕСА_1 , що свідчить про не спільне проживання колегія суддів вважає безпідставним, оскільки зазначена обставина була вказана позивачем у згоді на обробку персональних даних, яка датована 08.05.2019 р., тобто ця обставина мала місце після смерті військовослужбовця. Зазначення в автобіографії ОСОБА_2 тієї обставини, що його син зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 не свідчить про те, що ОСОБА_1 втрачає статус "члена сім`ї" загиблого. Крім того, колегія суддів зазначає, що перебування особи на військовій службі в зоні проведення АТО (ООС) в будь-якому випадку виключає факт фізичного спільного проживання осіб (батька та сина) разом, на період проходження військової служби у військовій частині.

У зв`язку з цим, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення про відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, наказу МО України від 14.08.2014 р. № 530 є неправомірним та таким, що прийняте без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому вважає, що вимоги позивача в цій частині, а також в частині скасування п. 3 протоколу від 31.05.2019 № 69 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача в частині визнання протиправною відмови Харківського обласного військового комісаріату в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, наказу МО України від 14.08.2014 р. № 530 та в частині зобов`язання Харківського обласного військового комісаріату повторно подати до Міністерства оборони України висновок з додатками про можливість виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, наказу МО України від 14.08.2014 р. № 530, колегія суддів вважає, що вказані вимоги не підлягають задоволенню, оскільки відповідно до приписів Порядку № 975 керівник уповноваженого органу (в цьому випадку ХОВК) подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Судовим розглядом встановлено, що Харківським обласним військовим комісаріатом було дотримано вимог Порядку № 975 в частині складення висновку та надіслання пакету документів уповноваженому органові. При цьому, складення висновку про відсутність підстав для призначення і виплати одноразової грошової допомоги права позивача на отримання такої допомоги не порушує, оскільки саме розпорядник бюджетних коштів (в цьому випадку Міністерство оборони України) приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови, а тому підстави для задоволення позовних вимог в цій частині відсутні.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання Міністерства оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги, сину загиблого військовослужбовця сержанта ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, та здійснити її виплату, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Враховуючи те, що в межах цієї справи відповідачем (Міністерством оборони України) при вирішенні питання про призначення і виплату одноразової грошової допомоги не було враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, та як наслідок, відповідного рішення, з урахуванням цих обставин відповідачем не приймалося, колегія суддів вважає, що належним способом захисту прав позивача в цій частині буде зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, наказу МО України від 14.08.2014 р. № 530, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, з прийняттям відповідного рішення, з урахуванням висновків суду.

Судом першої інстанції не було враховано вищенаведених обставин, що призвело що неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року по справі № 520/10629/19 прийняте з порушенням норм матеріального права, воно підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року по справі № 520/10629/19 - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року по справі № 520/10629/19 скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, наказу МО України від 14.08.2014 р. № 530.

Скасувати п. 3 протоколу від 31.05.2019 р. № 69 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постанови Кабінету міністрів України від 25.12.2013 р. № 975, наказу МО України від 14.08.2014 р. № 530, у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України.

 

Головуючий суддя (підпис)Н.С. БартошСудді(підпис)  (підпис) З.Г. Подобайло    А.М. Григоров   

Повний текст постанови складено  10.03.2020 року