Адвокат Смородский Александр Григорьевич

   Позов було задоволено, відповідача було виписано з квартири. Тому якщо Вам заважають здійснювати своє право власності будь-які особи на тій підставі, що вони прописані в квартирі чи будинку, то для мене це не проблема, випишу!

Справа № 645/4679/14-ц

                                          Провадження № 2/645/1686/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

                     09 жовтня 2014 року Фрунзенський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді -   Шевченко Г.С.,

при секретарі -   Рало Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Фрунзенський районний відділ у м. Харкові Головного управління державної міграційної служби України у Харківській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,

в с т а н о в и в:

          У червні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, зі зняттям його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що квартира АДРЕСА_2 належить йому на праві власності. У квартирі, крім ОСОБА_1, зареєстрований відповідач по справі, однак з 2011 року він не проживає за вказаною адресою, не приймає участі у сплаті комунальних послуг, поліпшенні стану квартири, здійсненні ремонту, чим порушує права позивача як власника квартири на вільне володіння, користування та розпорядження своєю власністю. Тому позивач вимушений звернутися до суду із вказаним позовом.

Представник позивача ОСОБА_3 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.  

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надав.

          Представник третьої особи Фрунзенського РВ ГУ ДМС України в Харківській області у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

          Відповідно до   ст. 224 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення, з урахуванням того, що позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

          Квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири від 27 січня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованому в КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації»  за № 608, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.05.2014 року. (а.с. 7, 8, 9-10, 11)

З довідки, виданої КП «Жилкомсервіс», дільниця № 53, від 20.05.2014 року № 2029 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровані: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 31.08.2005 року та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 15.04.2009 року. (а.с. 12)

У судовому засіданні від 19.09.2014 року було допитано свідків: доньку позивача ОСОБА_5, дружину позивача ОСОБА_6, чоловіка доньки ОСОБА_7, які пояснили, що відповідач у зазначеній квартирі не проживає з 2011 року, не приймає участі у сплаті комунальних послуг та взагалі не підтримує зв'язку з позивачем та його родиною.

Таким чином, у ході судового розгляду встановлено, що відповідач ОСОБА_2 з 2011 року без поважних причин не проживає за місцем реєстрації.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

          Згідно ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

          За змістом ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Судом встановлено, що згідно ст.ст. 64, 156 Житлового кодексу України відповідач є колишнім членом сім'ї позивача.

          Відповідно до ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

          Суду не надано доказів про існування між власником квартири та відповідачем будь-яких домовленостей щодо збереження за ним права користування житловим приміщенням у спірній квартирі понад строки, визначені ст. 405 ЦК України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява в цій частині підлягає задоволенню.

Разом з тим, позовна вимога щодо зняття з реєстраційного обліку відповідача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно абз. 2 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місяця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Аналіз вказаного Закону дає підстави вважати, що зняття з реєстрації місця проживання проводиться відповідним органом реєстрації на підставі рішення суду, що набрало законної сили, а не судом. Тому зняття з реєстрації місця проживання відповідача не належить до компетенції суду.

Згідно ч. 1    ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, загальний розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 121 грн. 80 коп.

          Керуючись ст. ст.   10, 11,   60,   208,   209,   212 - 215,   218, 224 - 228, 294 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

          Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Фрунзенський районний відділ у м. Харкові Головного управління державної міграційної служби України у Харківській області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку задовольнити частково.

          Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1

          В іншій частині позову відмовити.

          Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп.

          Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.ст. 223, 232 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

          Суддя                                                                                         Г.  С. Шевченко