Задайте их практикующему юристу, чтобы получить профессиональную юридическую консультацию, которая поможет вам выстроить правильную стратегию.
А наработанная годами практика позволит решить проблему в досудебном порядке.
Адвокатский запрос
Усунення перешкод у користуванні квартирою (вселення в квартиру)
До вашої уваги рішення про усунення перешкод у користуванні квартирою, яке пройшло апеляційну інстанцію, я вмію не лише висиляти з квартири, а і вселяти!
Справа № 645/3369/16-ц
Провадження № 2/645/2041/16
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 листопада 2016 року м. Харків
Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:
головуючого судді Шарка О.П., секретаря судових засідань - Тереховської І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 в якому просить суд усунути йому перешкоду у користуванні квартирою АДРЕСА_1, вселити його в квартиру АДРЕСА_1, зобов'язати зареєструвати його за зазначеною адресою.
В обґрунтування позову позивач зазначав, що згідно рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17 червня 2016 року, яке набрало законної сили, визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом обов'язкової частки після смерті матері - ОСОБА_4. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 2/36 частин квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом обов'язкової частки після смерті батька - ОСОБА_6. Проте, вільно володіти та користуватися належним йому майном на праві власності не має можливості, оскільки відповідач на ґрунті особистих неприязних відносин перешкоджає йому в здійсненні права на проживання в даній квартирі, відповідач змінив вхідні замки, ключі не надає, тим самим не надає доступу до належної йому частини житлової площі. Відповідач до квартири позивача не впускає, двері не відчиняє, уникає будь-яких контактів. На телефоні дзвінки не відповідає, від зустрічей відмовляться. На даний час позивач мешкає за адресою: АДРЕСА_2, що є колишнім гуртожитком та не пристосоване для проживання, особливо взимку. Позивач є людиною похилого віку, інвалід другої групи, проживати в антисанітарних умовах йому важко.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали суду пояснення, аналогічні викладеним вище.
Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги не визнала у повному обсязі, пояснила суду, що вона дійсно чинить перешкоди позивачу у проживанні в АДРЕСА_1, де вона проживає з хворою донькою, яка потребує постійної уваги та догляду. Позивач має у власності інше повноцінне житло, тобто, на думку відповідача, немає крайньої необхідності для звернення з даним позовом.
Представник третьої особи - Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомили.
Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 60 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, яг беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.
В судовому засіданні із наявних матеріалів справи достовірно встановлено, що рішеням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17 червня 2016 року (справа 645/7923/15, провадження 2/645/349/16) визнано за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування за законом обов'язкової частки після смерті матері - ОСОБА_4. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 2/36 частин квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом обов'язкової частки після смерті батька - ОСОБА_6. Рішення набрало законної сили 30.06.2016 року.
У відповідності до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до ст. 319 ЦК України - власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд
Відповідно до статті 41 Конституції України та пункту 2 частини першої статті
статті 321 ЦК ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
Згідно п.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього право чи обмежений у його здійсненні.
Згідно до ч.2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здісненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.
У ході судового розгляду встановлено, та не заперечується сторонами у справі, що відповідач ОСОБА_3 чинить перешкоди у проживанні позивача в квартирі АДРЕСА_1, не пускаючи його до спірної квартири.
Відповідно до ст. 150 ЖК України - громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів своїх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на власний розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди )
Також суду не надано доказів того, що позивач має на праві власності чи хоча б користування інше нерухоме майно, придатне для проживання в ньому, що позбавляє можливість дати суду оцінку запереченням відповідача про наявність у позивача іншого повноцінного житла.
З урахуванням системного аналізу зазначених вище норм та матеріалів справи, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині усунення перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1, та його вселення в дану квартиру підлягають задоволенню.
У той час позовні вимоги ОСОБА_2 в частині зобов'язання Фрунзенського районного відділу у м.Харкові Головного Управління Державної міграційної служби України в Харківській області зареєструвати ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1 задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до абзацу 6 ч.1 ст.3 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", реєстрація внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру та до паспортного документа про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси житла.
Тобто правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування в житлі за певною адресою.
Згідно до ст. 6 Закону України „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні", для реєстрації особа подає письмову заяву, паспортний документ, квитанцію про сплату державного мита, два примірника талона зняття з реєстрації. Зазначеною статтею забороняється вимагати для реєстрації місця проживання подання особою інших документів. Заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи.
Позивачем не надано суду доказів про звернення його до уповноваженого органу з відповідною заявою про реєстрацію місця проживання, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є передчасними.
На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 150 ЖК України, ст.ст. 317, 319, 321, 383, 391 ЦК України, ст.ст. 10,11,61, 79, 88, 209, 212, 214, 215, 218, 224 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради, про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Усунути перешкоду ОСОБА_2 у користуванні квартирою АДРЕСА_1.
Вселити ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до апеляційного суду Харківської області через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами , які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано , набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Надруковано в нарадчій кімнаті.
СУДДЯ:
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження № 22ц/790/909/17 Головуючий 1 інст. Шарко О.П.
Справа № 645/3369/16-ц Доповідач - Пономаренко Ю.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого судді : Пономаренко Ю.А.,
суддів колегії : ОСОБА_1,
ОСОБА_2,
за участю секретаря: Єрьоменко О.В.
заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3, третя особа Управління ведення Реєстру територіальної громади Департаменту реєстрації Харківської міської ради про зобовязання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И Л А :
У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому просив суд усунути йому перешкоди у користуванні квартирою №271 у будинку 5 по вул. Корчагінців, у м.Харкові, вселити його в квартиру АДРЕСА_1, зобовязати зареєструвати його за зазначеною адресою.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що згідно рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17 червня 2016 року, яке набрало законної сили, за ним визнано право власності на 1/6 частину спірної квартири в порядку спадкування за законом обовязкової частки після смерті матері ОСОБА_5. Цим же рішенням за ним визнано право власності на 2/36 частин квартири АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом обовязкової частки після смерті батька ОСОБА_6.
В позові зазначає, що вільно володіти та користуватися належним йому на праві власності майном не має можливості, оскільки відповідач на ґрунті особистих неприязних відносин перешкоджає йому в здійсненні права користування даною квартирою, відповідач змінив вхідні замки, ключі не надає. У звязку з чим він вимушений був звернувся до суду з вказаним позовом.
Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Усунено перешкоди ОСОБА_4 у користуванні квартирою №271 у будинку 5 по вул. Корчагінців, у м.Харкові. Вселено ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду 1 інстанції, ОСОБА_3, в особі свого представника ОСОБА_7 звернулася з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. В своїй апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та постановити новее, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст.303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
ОСОБА_4 рішення суду не оскаржувалось, тому в частині відмови йому в задоволенні позовних вимог щодо зобовязання зареєструвати його в спірній квартири не переглядається.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи, наведені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні належною йому частиною квартири, визнав за необхідне усунути перешкоди у користуванні та вселити позивача у спірну квартиру.
Судова колегія вважає, що такі висновки суду першої інстанції є правильними, обґрунтованими та такими, що відповідають вимогам діючого законодавства.
Матеріали справи містять дані про те, що рішенням Фрунзенського районного суду м.Харкова від 17 червня 2016 року визнано за позивачем право власності на 1/6 частину спірної квартири в порядку спадкування за законом обовязкової частки після смерті матеріОСОБА_5. Цим же рішенням за ним визнано право власності на 2/36 частин квартири АДРЕСА_2, в порядку спадкування за законом обовязкової частки після смерті батька ОСОБА_6
У відповідності до ч.3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власником 2/9 частин спірної квартири після смерті своїх батьків.
Відповідно до частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно ст.311 ЦК України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
Суд першої інстанції розглядаючи зазначену справу правильно встановив, що позивач не має вільного доступу до квартири, відповідач змінив замки, а позивачу не надав комплект ключів від вхідної двері до квартири, відповідач не бажає впускати до квартири позивача, дані факти встановлені та не заперечується сторонами у справі.
Відповідно до ст. 150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку, квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів своїх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на власний розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди).
Колегія суддів погоджується з висновком суду 1 інстанції, що через неправомірні дії відповідача, позивач не має можливості користуватися своєю власністю, що є обмеженням його права користування житлом.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку стосовно того, що позивач, як співвласник спірної квартири наділений законним правом користування нею, а оскільки відповідач порушує таке право, то воно підлягає захисту та поновленню, а тому підставно задовольнив позовні вимоги в частині вселення та усунення перешкод у праві користування спірною квартирою.
Також, судовим розглядом встановлено, що позивач на праві власності або користування іншого житла не має. Крім того, в суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 06.04.2016 року, яке ухвалою апеляційного суду Харківської області від 06.05.2015 року залишено без змін, позовні вимоги ОСОБА_8 задоволено, усунено перешкоди ОСОБА_8 в здійсненні права власності та користуванні квартирою, позбавлено ОСОБА_4 права користування квартирою № 196 по вул. Салтівське шосе, 242-Б у м. Харкові та виселено його без надання іншого житлового приміщення.
Тому суд 1 інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення вимог в частині усунення перешкод ОСОБА_4 у користуванні квартирою № 271 у будинку 5 по вул. Корчагінців у м. Харкові та його вселення.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
При такому положенні, судова колегія вважає, що суд повно та всебічно дослідив усі обставини по справі, дав їм належну оцінку і постановив законне та обґрунтоване рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального закону.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, п.1ч.1ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 29 листопада 2016 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили негайно з моменту проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий - Ю.А. Пономаренко
Судді Л.В. Гуцал
ОСОБА_2