Адвокат Смородский Александр Григорьевич

Верховним Судом було скасовано Постанову Харківського Апеляційного суду в частині позбавлення нашого клієнта батьківських прав у зв'язку з тим, що наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав та не може у повній мірі  свідчити про саме свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків по утриманню дитини. Вирішуючи спір,  апеляційний суд зосередився на особі позивача, виключно позитивної оцінки її особистості, при цьому не дав оцінки особистості батька дитини та не встановив, чим підтверджено саме свідоме ухилення батька від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, враховуючи  погані відносини між сторонами справи. Крім того, встановлені апеляційним судом фактичні обставини справи не містять відомостей про те, що відносно батька дитини застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, або, що на орган опіки та піклування покладався обов`язок здійснювати контроль за виконанням батьком батьківських обов`язків. Крім того, апеляційний суд не дав жодної правової оцінки запереченням батька щодо створення з боку позивача перешкод у його спілкування з дочкою та у повній мірі не з`ясував призначення перерахованих батьком коштів у сумі 33 000 грн.

Отже, фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом встановлені не були, у зв'язку з чим, рішення апеляційного суду не може вважатись законним та обгрунтованим та було скасоване Верховним Судом.

Постанова

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа №638/16622/17

провадження №61-47838св18

 

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

 

головуючого - Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

суддів: Лесько А. О., Пророка В. В.,  Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,

 

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про стягнення аліментів на утримання дитини, позбавлення батьківських прав, встановлення опіки, призначення опікуна, за касаційною скаргою  ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року у складі суддів Омельченко К. О. та постанову Харківського апеляційного суду

від 12 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Піддубного Р. М., Котелевець А. В., Тичкової О. Ю.,

 

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_5 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_6 ,

третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,

представник третьої особи - Товстоп`ята Ольга Миколаївна,

 

ОПИСОВА ЧАСТИНА

 

Короткий зміст позовних вимог

 

1.   У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , діючого в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, у якому просила: позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановити опіку над малолітньою дитиною, призначивши її опікуном; стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення нею повноліття.

2.   Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_8 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано у листопаді 2010 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народилась дочка ОСОБА_3 .

3.    ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла. Позивач є рідною тіткою малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті матері малолітня ОСОБА_3 залишилась проживати в сім?ї позивача ОСОБА_1

4.   Позивач указала, що за життя ОСОБА_8 , яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_3 , через вади здоров`я потребувала сторонньої допомоги для себе та у вихованні дочки

5.   Позивач указала, що за життя залишив покинув сім?ю ще до розлучення, не виявляв ніякої зацікавленості до дочки, не піклувався про матеріальне становище своєї сім?ї, є злісним неплатником аліментів на утримання дитини, має заборгованість по сплаті аліментів у розмірі 81 316,91 грн, надав нотаріально посвідчену заяву, якою відмовився від матеріального забезпечення своєї дочки.

6.   Наказом Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 18 жовтня 2017 року малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштована в сім?ю рідної тітки ОСОБА_1 , за адресою:

АДРЕСА_1 .

7.    ОСОБА_2 не звертався з питанням повернення йому дитини для спільного проживання та виховання.

 

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

 

8.   Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня

2018 року позов задоволено.

Побавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено опіку над малолітньою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено її опікуном ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою:

АДРЕСА_1 . Стягнуто з

ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітньої ОСОБА_3 у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 03 листопада 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.

9.   Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю факту ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Суд дійшов висновку, що інтереси дитини будуть якнайкраще забезпечені у разі встановлення опіки над нею рідною тіткою ОСОБА_1 , в сім`ї якої проживає дитини після смерті матері, де створено належні умови для життя та розвитку дитини.

 

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

 

10.   Постановою Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 01 червня 2018 року залишено без змін.

11.   Зі змісту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що рішення місцевого суду в частині призначення опікуна та стягнення аліментів ОСОБА_2 не оскаржене, а тому його законність та обґрунтованість в цій частині в апеляційному порядку не перевірялось.

12.   Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановлені обставини щодо ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх обов`язків по вихованню дочки та з метою забезпечення найкращих інтересів дитини, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про позбавлення відповідача батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначив ОСОБА_1 її опікуном та стягнув з відповідача на  користь позивача аліменти на утримання дитини.

 

Короткий зміст вимог касаційної скарги

 

13.   У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2018 року,   ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову,  посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

 

Аргументи учасників справи

 

 

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

 

14.   Касаційна скарга мотивована тим, що висновок суду про позбавлення відповідача батьківських прав є передчасним, оскільки ухвалений на неповному встановленні фактичних обставин справи. Так, суд не встановив винної поведінки відповідача щодо ухилення від виконання своїх батьківських обов`язків, а також того, чи можливо змінити поведінку останнього в кращу сторону, не сприяли захисту інтересів малолітньої дитини щодо її права на батьківське піклування. Крім того, суд не врахував факт заперечення проти позовних вимог про позбавлення батьківських прав, що свідчить про наявність у відповідача бажання піклуватись про малолітню дочку.

15.   Касаційна скарга містить посилання на те, що суд проігнорував заперечення проти позовних вимог та не врахував доводи відповідача про те, що метою написання ним заяви 25 квітня 2015 року, на яку посилається позивач, було отримання його колишньою дружиною ОСОБА_8 додаткових соціальних коштів від держави на дитину. Дана заява ним була написана за усною домовленістю між ним, колишньою дружиною та самою ж ОСОБА_1 Ними також було досягнуто згоди про те, що відповідач  надалі буде сплачувати аліменти на утримання дитини.

16.   Вказує, що суд безпідставно взяв до уваги посилання позивача про існування у відповідача боргових зобов`язань  перед нею, оскільки такі твердження не доказано жодними письмовими доказами.

17.   Аргументом касаційної скарги також указано те, що протягом 2015-1016 років відповідач на користь колишньої дружини ОСОБА_8 та позивача ОСОБА_1 на утримання дочки сплатив аліменти у розмірі близько 33 000 грн. До смерті матері дитини він брав участь у вихованні дочки, спілкувався з нею.  

 

Доводи інших учасників справи

 

18.   11 січня 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу.

19.    Доводи відзиву зводяться до того, що відповідач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по відношенню до малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він не може забезпечити належні умови проживання, навчання та розвитку малолітній дитині.

20.   15 січня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив Департаменту служб у справах дітей харківської міської рали (колишня назва - Управління служб у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради) на касаційну скаргу. Даний відзив колегія суддів не бере до уваги, оскільки він не відповідає вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, так як не містить доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

 

Фактичні обставини справи, встановлені судами

 

21.   З 03 листопада 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 11 листопада 2010 року. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22.   23 квітня 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шефель Д .С. було посвідчено заяву ОСОБА_2 , якою він відмовився від надання матеріального забезпечення своїй малолітній дочці ОСОБА_3

23.    ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 померла.

24.   Рішенням Служби у справах дітей по Шевченківському району Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 18 жовтня 2017 року малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті матері влаштовано в сім`ю рідної тітки ОСОБА_1

25.   Відповідно акту обстеження умов проживання ОСОБА_1 , яка є рідною сестрою померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_8 ,

від 17 жовтня 2017 року малолітня ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1 в сім?ї рідної тітки ОСОБА_1 , яка створила належні умови проживання, навчання та розвитку племінниці.

26.   Відповідно до інформації адміністрації комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 430 Харківської міської ради», адміністрації Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 150, адміністрації Комунального закладу охорони здоров?я «Харківська міська дитяча поліклініка № 14» ОСОБА_2 . ніколи не цікавився життям, вихованням, розвитком, навчанням та станом здоров?я своєї дочки. Малолітня ОСОБА_3 постійно проживає в сім?ї ОСОБА_1 , та знаходиться на її утриманні. Всі рекомендації щодо розвитку, виховання, навчання та стану здоров?я дитини виконує ОСОБА_1

27.   Відповідно акту опитування малолітня ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , не визнає ОСОБА_2 своїм батьком та не бажає бачитись з ним.

28.   Висновком Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 20 листопада 2017 року визнано доцільним позбавлення

ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

29.   Згідно показів малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , опитаної Харківським апеляційним судом в судовому засіданні, дитина проживає у родині позивача, відвідує школу, забезпечена всім необхідним. Батька бачила останній раз за два роки до того, як не стало мами, а потім лише в суді. Вдома у батька вона ніколи не була, він їй не телефонує, до школи ніколи не приходив, коли вона хворіла і знаходилась в лікарні батько її не відвідував, приходив на день народження, але нічого не подарував. Боїться батька та того, що він забере її від мами ОСОБА_1 (позивача ОСОБА_1 ), хоче і надалі проживати разом з мамою ОСОБА_1 .

 

 

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

 

 

Позиція Верховного Суду

 

30.   Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

31.   Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

 

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

 

32.   Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду вирішення справи.

33.   Відповідно до вимог частин першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

34.   Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

35.   У справі, яка переглядається, предметом позову є позбавлення

ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; встановлення опіки над малолітньою дитиною та стягнення аліментів.

36.   Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

37.   Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада                   1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

38.   За правилами статті 9 Конвенції держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

39.   Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

40.   Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

41.   Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України  орган  опіки і піклування  подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

42.   Погоджуючись з рішенням місцевого суду про позбавлення

ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , апеляційний суд урахував висновок Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради від 20 листопада 2017 року про доцільність  позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , нотаріально посвідчену заяву ОСОБА_2 від 23 квітня 2015 року про відмову від надання матеріального забезпечення малолітній дочці ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , акти опитування малолітньої дитини та її покази в судовому засіданні апеляційного суду.

43.   Суд вважав доведеним, що відповідач фактично самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

44.   З обставин справи слідує, що відповідач ОСОБА_2 заперечував проти позовних вимог. Зазначив, що з 2009 року він не працював, перебував в статусі безробітного. 23 квітня 2015 року, за усною домовленістю з колишньою дружиною та її сестрою ОСОБА_1 ,- позивачем у справі, він склав нотаріально посвідчену заяву про відмову від надання матеріального забезпечення малолітній дочці ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , аби дружина мала змогу отримувати додаткову матеріальну допомогу від держави. При цьому, він зобов`язався сплачувати аліменти на утримання дитини. З 2015 по 2016 роки на банківські картки колишньої дружини, позивачаОСОБА_1 та її чоловіка ОСОБА_16 ним на утримання дочки було перераховано 33 000 грн. Факт отримання коштів позивач не заперечувала, однак,  ввівши суд в оману вказала, що ці кошти були не на утримання дочки, а на повернення боргу, про існування якого відповідачу не було відомо. Також указав про існування неприязних відносин із позивачем.

45.   Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

46.   Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

47.   Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

48.   Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

49.   Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

50.   Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

51.   Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

52.   Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України»

від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

53.   У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня

2015 року Європейський суд з прав людини вказав, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

54.   Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня               2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

55.   Встановлені судом фактичні обставини справи не містять відомостей про те, що відносно відповідача застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дитини, або, що на орган опіки та піклування покладався обов`язок здійснювати контроль за виконанням батьком батьківських обов`язків.

56.   Крім того, апеляційний суд не дав жодної правової оцінки запереченням відповідача щодо створення з боку позивача перешкод у його спілкування з дочкою та у повній мірі не з`ясував призначення перерахованих відповідачем коштів у сумі 33 000 грн.

57.   Вирішуючи спір, суд зосередився на особі позивача, виключно позитивної оцінки її особистості, при цьому не дав оцінки особистості відповідача та не встановив, чим підтверджено саме свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення його батьківських прав, зважаючи на існування неприязних відносин між сторонами.

58.   Наявність заборгованості по аліментам сама по собі не є підставою для позбавлення батька дитини батьківських прав та не може у повній мірі  свідчити про саме свідоме ухилення від виконання батьківських               обов`язків по утриманню дитини.

59.   Крім того, поза увагою суду залишився той факт, що мати дитини, - ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 із цим позов звернулась 03 листопада 2017 року, тобто майже через місяць після смерті матері дитини. При цьому доказів того, що за життя мати дитини зверталась, в установленому законом порядку, щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно дочки, матеріали справи не містять.

60.   З урахуванням конкретних обставин справи висновок апеляційного суду про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав не достатньо аргументований. Апеляційний суд ухвалив рішення при неповному встановленні фактичних обставин справи, які безпосередньо стосуються інтересів дитини та мають суттєве значення для правильного вирішення спору.

 

                                       ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

 

61.   У силу положень статті 400 ЦПК України касаційний суд позбавлений процесуальної можливості встановлювати нові обставини, які не були встановлені судами попередніх інстанції, та давати оцінку доказам, які судами не досліджено, а відтак, не має можливості вирішити спір по суті за результатами касаційного перегляду.

62.   Згідно з пунктами 1, 2 частини третьою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

63.   За таких обставин, коли фактичні обставини для правильного вирішення справи апеляційним судом не встановлені, судоверішення апеляційного суду в частині позбавлення батьківських прав не може вважатись законнимі обґрунтованим та в силу статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справив цій частиніна новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

64.   Судові рішення в частині вирішення питання призначення опікуна та стягнення аліментів не оскаржено, тому не були предметом касаційного перегляду

Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

 

ПОСТАНОВИВ:

 

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Постанову Харківського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року  в частині вирішення позовних вимог про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , скасувати.

3. Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної  інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.